д/ф "Олег Янковський"

30.5.2009 18:00

Режисер: І. Цибін

20 травня 2009р. величезну втрату поніс світ театру і кіно. Не стало людини, яку любило безліч людей по всій Росії і не тільки. Помер Олег Янковський.
У лютому йому виповнилося 65. Ще недавно він заспокоював знайомих, що з ним все в порядку, що він повний сил. Але важка хвороба виявилася сильніше.
Він пішов з життя, але назавжди залишився в серцях тих, хто запам`ятає його по блискучим ролям - на сцені і в кіно.
Про те, що він важко хворий, стало відомо у минулому році. У квітні "швидка" відвезла його прямо зі спектаклю. Його колеги по театру вірили, що він одужає і повернеться в театр.
Олег Іванович Янковський народився в 1944 році у засланні, в казахському місті Джезказган. Батько був репресований, мама одна годувала трьох синів і бабусю. Всі разом вони тулилися в четирнадцятиметровій кімнатці. Незважаючи на всі побутові труднощі, Янковські не продали бібліотеку і зуміли привити дітям любов до російської культури. Тоді, граючи з хлопцями у футбол, Олег соромився бабусі, її елегантної зачіски, пенсне, брошки на старій кофтинці ... Він і не здогадувався про те, як це стане йому в нагоді. "Добре і природньо фрак виглядає тільки на артисті Янковському", - скажуть потім режисери.
Пізніше родина переїхала в Саратів. Старший брат Ростислав поїхав до Мінська, і взяв із собою Олега, щоб мамі було легше. Але хлопчик дуже нудьгував і через деякий час повернувся. Після школи він ніби випадково зайшов в театральний інститут, щоб дізнатись про умови прийому. Сталося перше в його житті чудо. Йому сказали, що він зарахований навіть без іспитів ... Виявилося, що середній брат потайки від родини здав іспити в театральний, і був прийнятий. Але дізнавшись, що їх переплутали, залишив право навчатися за Олегом.
Ще в театральному училищі Олег Іванович полюбив красиву і дуже талановиту дівчину Людмилу Зоріну, яка стала його дружиною на все життя. Після училища їх запросили в Саратівский драматичний театр. Людмила миттєво стала зіркою, а про Олега говорили: "Це чоловік самої Зоріної!"
Якось під час гастролей театру у Львові, Янковський зайшов пообідати в готельний ресторан. За сусіднім столиком Володимир Басів і знімальна група фільму "Щит і меч" обговорювали, як знайти артиста на роль Генріха Шварцкопфа. Хтось сказав: "Подивіться, он сидить типовий арійскій юнак". На що Басов відповів: "Звичайно, він підійшов би ідеально. Але він явно не артист, неможливо знайти артиста з таким розумним обличчям". На щастя, хтось з асистентів все-таки зважився підійти до Янковського ...
Після фільму "Щит і меч" Янковский "прокинувся знаменитим". Його стали запрошувати й на інші картини. Знімаючись, він продовжував працювати в Саратівському драматичному театрі. Якось театр був з виставами в Ленінграді. Після тих пам`ятних гастролей Янковський отримав безліч пропозицій, у тому числі і від нового Головного режисера "Ленкома" Марка Захарова. І, незважаючи на те, що Захаров забув прийти на першу, їм же призначену зустріч, Янковський прийняв рішення, що буде працювати саме в "Ленкомі". І зробив він дивно точний вибір.
Акторська доля Янковського склалася на рідкість сприятливо. Він працював з кращими режисерами країни. У союзі з Марком Захаровим ним були створені блискучі образи в театрі й кіно. Робота з Андрієм Тарковським зробила його одним з найбільш відомих артистів не тільки в нашій країні, але й у світі. Янковському однаково добре вдавалися образи і самовпевнених красенів, і скромних службовців.
Олег Іванович був прикладом вірності і гідності, як в професії, так і в повсякденному житті. Вважав, що якби довелося вибирати між сім`єю та творчістю, він, не задумуючись, пожертвував би кар`єрою. На щастя, вибирати не довелося. Це зробила його дружина, чудова актриса Людмила Зоріна, і пожертвувала кар`єрою заради чоловіка.